Світлана Кострицька: Жити, знехтувавши втомою
Завжди бути першою
- Світлано Василівно, чи правда, що перші пластикові картки (локальні) в Україні були випущені саме МТБ Банком, у Чорноморську (колишньому Іллічівську)?
- МТБ Банк (тоді АКБ «Морський транспортний банк») першим в Україні в 1998 році розпочав підготовку до випуску чіпових карток на внутрішній платіжній системі банку в Чорноморську. Законодавець в ті часи вимагав, щоб банки реєструвалися в податковій інспекції, а я її очолювала на той час. Волею долі я і була призначена керівництвом банку на посаду фінансового директора служби платіжних карт операційного департаменту. З керівництвом банку ми вже були знайомі, і коли вони запропонували меру Чорноморська (Іллічівська) проєкт із випуску локальних карт, він запросив мене на зустріч. На той час я вже вийшла на пенсію, тож він мене викликав і сказав голові банку : "Ось ця жінка, вона впорається". І у 1999 році почалося впровадження чіпових карток в Іллічівському морському порту.
За дефіциту фахівців у банківській сфері з платіжних систем - та їх і не було, чесно кажучи, ніхто не готував - силами моїх колег "вийшли у світ" 11 800 карт, які працювали на внутрішній платіжній системі банку. Сам пластик був виготовлений в Австрії, а банкомати - виробництва США. Термінали були французькі. Ми планували впровадити так званий «зарплатний проект», але наказу керівництва порту про переведення працівників на цей проект все не було й не було. Я добре розуміла ситуацію, час був такий - довіра до банківської системи України тільки-тільки зароджувалася, і мені запропонували з людьми працювати, як то кажуть, самостійно. Так би мовити, проводити роз'яснювальну роботу. Ось уявіть собі, як це виглядало. Робітники з піддонів споруджували "п'єдестал", мене на нього піднімали, і я у відведені для цієї мети 15 хвилин обідньої перерви роз'яснювала переваги використання пластикових карток, зарплатного проекту... П'ять районів у порту! У кожній зміні! Кожна аудиторія - 700-750 осіб! Вони кричали, що не вірять банкам, що їхні заощадження пропали, і взагалі нізащо і ніколи! А мені доводилося знову і знову пояснювати, що це не повториться, і що наші платіжні картки - це надійно і вигідно. І ось таким чином ми залучили 11 800 клієнтів, які вперше в Україні стали користуватися платіжними картками, нехай навіть і локальними.
- А кому видали першу картку?
Світлана Василівна тримає «театральну» паузу.
- Ви будете сміятися, але це був Михайло Жванецький! Ну, а хто ж іще?
Залізна леді з м’яким серцем
- Ви почесний громадянин Чорноморська. Екс-мер міста Валерій Хмельнюк написав у своєму FB: «Світлана Василівна - не просто прекрасний фахівець в банківській галузі та досвідчений керівник з багаторічним стажем, це - чудова жінка з активною життєвою позицією, яка користується заслуженою повагою, і Почесний громадянин Чорноморська». Такі слова треба заслужити!
- Я працюю в Іллічівську з дня заснування міста. Спочатку мені пропонували посаду в Києві, у міністерстві. Але моя мама, дуже мудра жінка, сказала мені: "Краще бути маленьким капелюхом, ніж великими полями від капелюха". І цю саму фразу я колись повторила Валерію Хмельнюку, меру, коли його "сватали" в міністерство економіки. І Хмельнюк тут залишився. І зробив Іллічівськ європейським містом. І скільки інвестицій залучив. До речі, всі знають мило Duru? Так це ми з ним їздили до Туреччини, домовлялися там і привели ці інвестиції в Одеську область. Я готувала всі калькуляції, документацію економічну, щоб у нас відкрити це виробництво.
Тож я з дня заснування міста постійно виходила з ініціативами щодо впровадження низки нововведень. Наприклад - створення централізованої бухгалтерії бюджетних установ. Для цього навіть писала на цю тему дипломну роботу в інституті Вознесенського.
Брала участь у запуску величезного підприємства - комбінату рибної гастрономії "Антарктика". 31 тонна на добу продукції! Я, головний економіст, у спецівці та гумових чоботях, обходила щодня цехи і фіксувала час операцій, дані нормувальників... мені ж треба було все калькулювати! Я була на всіх суднах риболовецьких! Я все-таки фінансист, а школа виробництва, яку я пройшла на цьому комбінаті, була безцінною.
Маю безпосереднє відношення до розроблення спеціального податку для малого та середнього бізнесу, який було затверджено у 1989-му році кабінетом міністрів України на п'ять років як експеримент - в Іллічівську та Ялті. Бюджет отримав відрахувань удвічі більше за цим спеціальним податком. Бізнес завдяки цьому податку ожив.
- Подейкують, що Ви є полковником податкової служби?
- Постановою кабінету міністрів України 1992 року за результатами атестації мені було присвоєно звання радник податкової служби першого рангу. Це і відповідає званню полковника.
Легенда Чорноморська
- Ось уже півстоліття минуло відтоді, як ви переїхали в Чорноморськ. Ви там живете з самого його заснування. Всіх знаєте, вас жителі міста навіть називають Легендою Чорноморська, так багато Ви для нього зробили. У цьому секрет того, що навіть під час війни Вам вдається зберігати високі показники й утримувати клієнтів?
- Зараз банківська система як і вся країна переживає складні часи. Незважаючи на ситуацію, що склалася, демонструє стійкість, і це не банальне везіння, результат системної роботи протягом багатьох років. Є особливість банківських відділень у невеликих містах: клієнт нас знає особисто, нам довіряє. Він приходить до конкретного касира, менеджера, керівника відділення. "Що, Женечка сьогодні не працює? Ні, вона буде завтра. Добре, я завтра прийду!". Клієнт приходить не тільки за банківськими послугами. Він хоче поспілкуватися, розповісти про себе, поділитися своїми бідами і радощами. Така специфіка! Наприклад, у людини закінчився термін депозиту. Вона навіть може пожертвувати відсотком, але оформить продовження в того менеджера, з яким у неї є контакт, навіть якщо це доведеться зробити за два-три дні, коли менеджер вийде з відпустки. Чому? Тому що довіряє. А банк - це і є довіра! У класичному сенсі. А якщо клієнт довіряє нам, то ми не маємо права підвести його.
І я постійно займаюся наставництвом - працюю з нашими фахівцями роздрібного бізнесу, навчаю мистецтву залучення й утримання клієнтів. Треба бути в певному сенсі психологом, якщо хочете. Я взагалі вважаю що треба ростити в колективі досвідчених фахівців. Їм треба створювати всі умови і для роботи, і для відпочинку. І вимагати виконання поставлених завдань. І тоді всі завдання будуть вирішені. Тобто, такий підхід окупається у всіх сенсах.
- Ви створили "Фонд підтримки малого підприємництва", який реально допомагає жителям міста розвивати свій бізнес. Розкажіть про це детальніше.
- У 1998 році, у червні, я розмірковувала над тим, як оживити бізнес-атмосферу в місті. З’явилася ідея створення фонду підтримки підприємців. Написала статут… І фонд почав працювати. Він був першим в Україні. До нас приїжджали делегації з обміну досвідом, представники грантових організацій, а після візиту до нас проректора з науки Одеського економічного університету було відкрито обласний фонд підтримки підприємців. Підприємці отримували допомогу у веденні бухгалтерського, податкового обліку, юридичні консультації, так звану поворотну фінансову допомогу. Де брали фінанси? Фонд існував на членські внески, плюс нам виділяли гроші за указом президента - 0,5% від загального бюджету фонду. Це був аналог безвідсоткового кредиту або овердрафту на поповнення обігових коштів. Мене навіть нагородили грамотою Спілки підприємців України.
Геній тайм-менеджменту
- Ви безперервно в русі - постійні роз'їзди, зустрічі з клієнтами. Наскільки вибудовування взаємин з клієнтами, особисте спілкування з ними впливає на ефективність банку?
- У мене два переломи хребта, я три місяці була прикута до ліжка. І що ви думаєте? Я керувала всіма процесами по телефону! Для людини, особливо, як я це називаю - в інтелігентному віці, рух - це життя.
Вирішальний вплив на ефективність роботи мають вибудувані взаємини з клієнтами та особисте спілкування для досягнення цієї мети. Необхідно відчути клієнта як психолог, поговорити з ним про життя, щоб привернути його до ділової бесіди. Треба постаратися з'ясувати його потреби. Особисте знайомство, комунікабельність, упертість - у найкращому сенсі цього слова, інтуїція, і - чи не найголовніше! - почуття гумору! Уміння вдало пожартувати вирішує дуже багато питань, повірте!
- Як проходить Ваш день?
- Встаю я о шостій ранку, мені потрібно приготувати сніданок синові - він працює в університеті, кандидат наук, був проректором з науки, завідувачем кафедри. Тому весь будинок на мені. Але в сина є обов'язок - раз на тиждень він допомагає мені робити прибирання. А кухня - це моє. Коли я хочу відпочити - я йду на кухню. Це любов! Усі мої думки, ідеї - все народжується на кухні!
- У Агати Крісті теж усі ідеї детективів народжувалися під час миття посуду...
Світлана Василівна дзвінко сміється:
- Мені було 19 років, коли мене призначили головою споживчої кооперації. У зоні відповідальності - вісім сіл і вісім голів колгоспів. Об'їжджала всю територію верхи на коні. Звали його Хлопчик. Мені не потрібно було вигадувати детективні сюжети – я їх бачила наживо.
А робочий день я планую напередодні ввечері. Зранку, перед початком робочого дня, 15-хвилинна нарада з усім колективом, для коригування плану на день і вперед! Мене не цікавить, чому не вийшло. Я завжди запитую - що ви зробили, щоб вийшло? Постійно прагну вдосконалюватися. Потрібно просто наполегливо працювати. А успіх - це просто визнання того, що ти робиш. Зробити можна все, потрібно тільки знайти шлях до цілі. Таке моє життєве кредо. А для того, щоб домогтися поставлених цілей, необхідно включати мислення, інтелект, і обов'язково інтуїцію. Не забувати й про оптимістичний погляд на життя.
- Звідки Ви черпаєте енергію? Сьогодні так часто говорять про втому, втрату сенсу життя. А Ви демонструєте протилежне. Як Вам це вдається?
- Моє гасло - жити, знехтувавши втомою. Це мені дає сили.
Хто вміє добре працювати, той вміє і розважатися і відпочивати
- Кажуть, що банківські працівники - нудні люди. Дивлячись на Вас - цього не скажеш. Яскрава, весела, неординарні рішення, нестандартні ходи. Це мистецтво вже, а не фінанси. Ви знайшли свій індивідуальний підхід до справи?
- Знаєте… я дуже люблю дітей своїх співробітників. Які я їм влаштовувала свята в банку! Коли банку виповнився 21 рік, я запросила їх до нашого офісу. Кожну дитину посадили за робочий стіл своєї мами. Я розповідала кожному, чим займається його мама і як важливо те, що вона робить. Ми навіть виготовили медалі, написали "Банкір" на стрічці і вручили їм. Я б хотіла цих дітей зараз знову запросити до нас і поговорити з ними, дізнатися, ким вони стали. Тож ми взагалі зовсім ненудні, насправді. Усім колективом ходимо в походи, постріляти - на полігони, а які ми влаштовуємо капусники! Ми вміємо добре і працювати, і відпочивати.
- А є у Вас хобі?
У мене робочий кабінет - на роботі, а вдома - кухонний кабінет. Кулінарія це моя пристрасть. Я такий експериментатор! І всі рецепти в мене в голові. Ви навіть не уявляєте, що я роблю в духовці з рибою! А з лавашем!
- А як усе встигаєте?
- Сплю я чотири години на добу, як Наполеон. Але кухнею мої захоплення не обмежуються. Шалено люблю подорожувати - об'їздила півсвіту, а без театру життя не уявляю.
- У чому секрет Вашої стійкості? Що Ви собі говорите, коли треба пройти серйозні випробування?
- Ти сильна, все вийде, випробування пройдеш.
- А ким Ви мріяли стати, коли були дитиною?
Я росла серед хлопчаків, друзів мого старшого брата. Стояла на футбольному полі, у воротах. Хлопці були старші за мене років на десять-дванадцять і я, звісно, намагалася їх наслідувати та росла шибеником! А мрій у мене була маса. Я хотіла бути то лікарем, то актрисою, то бути мотогонщиком, взяти участь у мотокросі... так-так! Моя ж хлопчача компанія вже ганяла на мотоциклах! І що ви думаєте? Мрія збулася!
- Та невже?!
- Першість Одеської області в перегонах на мотоциклах - моя!
